7-11 класи

Задача вчителя та класного керівника – забезпечити зв'язок із усіма учнями класу. Проте дехто з учнів може не виходити на зв'язок із вчителем завжди, коли цього вимагає дистанційний освітній процес. І оффлайн він не тому, що не хоче вчитися, а з інших об’єктивних причин: він сидить із молодшим братом, у якого більше немає дитсадка, у нього вдома немає якісного інтернету, один комп’ютер на сім'ю займає батько, який має працювати вдома тощо. Проте такий учень може продовжувати ефективну самоосвіту у своєму зручному для нього режимі. Варто пам’ятати, що не можна оцінювати саму наявність фідбеку від учня: те, скільки разів учень виходив у zoom-конференцію або те, як вчасно він відіслав виконану роботу. Отже – оцінюємо саме підсумкові знання, а не можливість дитини бути на зв’язку.

Карантин застав зненацька усіх – і учнів, і педагогів. І при цьому ніхто не відміняв навчальну програму – весь її обсяг треба опрацювати. Можна скільки завгодно ущільнювати навчальний матеріал, проте неможливо ущільнити знання та навички, що мають здобути учні. Як у нових умовах якісно пройти матеріал, а не пройти повз нього? Хто з учнів краще опанує матеріал – той, хто сумлінно, проте не дуже вдумливо виконає усі завдання у підручнику чи той, хто взагалі нехтуватиме підручником та обере інші ресурси, більш прийнятні для самоосвіти? Підсумок може бути зовсім не на користь того учня, що просто виконає всі завдання підручнику за алгоритмом. Здобуті фундаментальні знання – це мета, якої різні учні можуть досягати різними шляхами. Тому варто оцінити здобутий багаж знань, а не процес виконання вправ за алгоритмом.

Протягом останніх років освітній процес прагнув до усереднення, узагальнення, стандартизації як освітнього процесу, так і його результатів. Дистанційне навчання, до якого ми раптово вимушені були перейти, диктує свої умови та вимагає винаходити нові способи контролю. Немає універсального алгоритму, за яким зручно навчатись усім. Саме зараз педагогу треба бути максимально лояльним та уважним до кожного учня. Дискомфорт дистанційного навчання не може відображатись на оцінках учнів. Наприклад, така форма контролю, як вірш напам’ять, може бути реалізована різними способами. Хтось із учнів запише голосове повідомлення, хтось запише відео, а дехто боїться знімати себе на камеру та просто подзвонить вчителю та розповість вірш телефоном. Вчитель не може вимагати однакової форми контролю для усіх та має обирати альтернативні шляхи контролю разом із учнями. Треба орієнтуватись на індивідуальні особливості учнів та не створювати їм додаткові стрес-фактори під час контрольних робіт. Найгірша ситуація може скластися, якщо вчитель уникає усного спілкування із учнями та оцінювання відбувається тільки у письмовому тестовому вигляді.

У вересні прогнозовано виявиться, що дуже складно, а часом і неможливо працювати за планом із учнями, у яких дуже різний рівень знань. Враховуючи це, Міністерство освіти і науки України у своєму листі № 1/9-213 від 16 квітня 2020 року «Щодо проведення підсумкового оцінювання та організованого завершення 2019-2020 навчального року» рекомендує вчителям:

•  по-перше, провести вхідне оцінювання учнів з метою виявлення реального рівня досягнень учнів та планувати свою подальшу діяльність так, щоб у наступному навчальному році усунути прогалини у знаннях, здобутих під час дистанційного навчання;
•  по-друге, під час календарно-тематичного планування на 2020-2021 навчальний рік суттєво збільшити навчальний час на узагальнення та закріплення знань, здобутих учнями дистанційно під час карантину.

Удальцова М.С., методист навчальної частини