Румінація
04.04.2023р. у ХФКС під керівництвом практичного психолога закладу ШЕВЧЕНКО Людмили, для здобувачів освіти було проведено тематичне заняття години психолога на тему: РУМІНАЦІЯ
Мета заходу: ознайомити здобувачів освіти з новим терміном у психології особистості, визначити патологічні думки та висловлювання, навчити зупиняти руйнівні механізми мислення.
Так буває, що деякі думки, найчастіше у вигляді питань, як стара платівка, крутяться і крутяться в голові… поки ти йдеш вулицею, займаєшся прибиранням або, гірше того, коли лягаєш спати й не можеш через них заснути.
Ці думки такі різні:
Вони можуть стосуватися пошуку сенсу: “Завжди в мене так, і чому це зі мною відбувається?”
Повертати в минуле: “А що якби я сказав/ла по-іншому? Або ще щось зробив/ла для... “
Або переносити в майбутнє: “А що про мене подумають? А якщо мене ще й звільнять, що тоді?”
Як зупинити?
Навчитися помічати в собі процес румінації та відстежувати. Ловити себе на таких думках і говорити собі: “О, а я вже знаю, що це румінація”, ”Немає настрою, а, так я зараз руміную, порівнюючи себе з минулою версією себе”
Зупиняти. Можна через почуття, можна через поведінку або через тіло, а потім за допомогою різних технік усвідомленості. Зупиняти думки думками – можна потрапити в ментальну пастку і тільки посилити румінації. Головне - знайти свій відповідний спосіб
Усвідомлення процесу. Помічати в собі те що викликає і з чого починається ця розумова жуйка
Помічати в собі розумову жуйку – це теж про усвідомленість, розуміння свого процесу, тригерів, тобто як це починається у мене, що на мене найбільше впливає і як я можу реагувати на це ще, щоб відчувати себе краще і не потрапляти в схожі ситуації.
Наприклад, помічати, що в стресі або коли ми втомлюємось починаємо румінувати дуже сильно, починаємо обдумувати, а як можна було б зробити ще, а що якби я сказав і зробив по-іншому. Так можна обмірковувати до ранку. Часом навіть не виходить відразу відстежити цей процес, тільки через певний час або в процесі своєї особистої терапії або супервізії. Але варто продовжувати зміцнювати свою нейронну доріжку, знову і знову розвиваючи свою усвідомленість.
Це все має свою назву, РУМІНАЦІЯ.
Румінація – зациклені думки про себе, неприємні події з минулого або можливих в майбутньому, сумнівах, чимось нагадують процес аналізу, тільки ось краще від такого аналізу чомусь не стає. А сама проблема, як правило, не вирішується. І тоді людина може ще більше румінувати, щоб уникнути цього, але при цьому потрапляючи у свою ж невидиму пастку мислення.
