ЯК КОРЕКТНО КОМУНІКУВАТИ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ІНВАЛІДНІСТЬ
У першу чергу, необхідно чітко розуміти і усвідомлювати, що люди, які мають інвалідність, є абсолютно такими ж самими людьми, як і всі інші, тільки мають певні особливості через причини, які можуть від них не залежати. Універсальною є порада: якщо не знаєте як спілкуватися з людиною, яка має інвалідність, запитайте у неї, як їй буде комфортніше.
Пам’ятайте, що незалежно від того, має людина інвалідність чи ні, усі люди різні, тому загальні правила не є однозначними, потрібно шукати окремий підхід до кожної особи. У спілкуванні з людиною з інвалідністю необхідно враховувати не лише її індивідуальні особливості, стан здоров’я, але також умови зовнішнього середовища. Намагайтеся розмовляти з такою людиною зрозумілою їй мовою. Зважаючи на індивідуальні особливості людини та умови, у яких вона перебуває під час розмови, використовуйте різні форми спілкування з нею: усне та письмове. Таким чином, обидві сторони зможуть висловити свою думку та зрозуміти один одного.
Дуже важливо: не використовуйте ярликів на кшталт «інвалід», «жертва», «неповноцінна» людина/дитина, «каліка», «відсталий», «хворий», «даун» тощо. Використовуйте нейтральні слова та вислови, на кшталт: «людина/дитина, яка перенесла…», «людина/дитина, яка має…».
Під час розмови з людиною, яка має інвалідність, звертайтесь безпосередньо до неї, а не до супроводжуючого або сурдоперекладача, які присутні при розмові.
Якщо Ви знайомитесь з людиною, яка має інвалідність, цілком природно потиснути їй руку: навіть тим, кому важко рухати рукою або хто користується протезом.
Не забувайте про загальний етикет спілкування: будьте уважними і поважайте співрозмовника, уважно слухайте і не перебивайте, починайте говорити лише тоді, коли переконаєтеся, що людина договорила. Будьте терплячими, гнучкими та готовими підтримати людину/дитину, не виправляйте і не закінчуйте думку за неї, чекайте, поки людина сама закінчить фразу. Не намагайтеся пришвидшити розмову. Будьте готові до того, що розмова з людиною з інвалідністю подекуди може займати більше часу.
Не питайтеся з цікавості, яким чином особа отримала інвалідність, не виказуйте жалю.
Не варто нав’язувати свою допомогу людині з інвалідністю, краще від самого початку дізнатися у людини, якої саме допомоги вона потребує та чи потребує її взагалі. Якщо ви пропонуєте допомогу, чекайте поки її приймуть, а потім запитайте, що і як робити. Якщо ж людина відмовилася від вашої допомоги, поважайте її вибір, пам’ятайте, що особиста свобода важлива для кожного з нас.
Технічне питання: пам’ятайте, що інвалідний візок – це частина недоторканого простору людини з інвалідністю, тому не опирайтеся на нього.
При спілкуванні фокусуйтеся не на інвалідності людини, а на її особистості, або на питанні, яке ви з нею обговорюєте. Якщо це можливо, розташовуйтеся у просторі так, щоб ваше обличчя було на одному рівні з обличчям співрозмовника.
Контактуючи з людиною, яка має вади зору, обов’язково називайте себе і тих людей, які разом з вами братимуть участь у спілкуванні. Можна запропонувати людині свою руку, але не наполягати.
Щоб привернути увагу людини, яка має вади слух, назвіть її на ім’я, помахайте їй рукою або легенько доторкніться до плечей. Намагайтеся встановити з нею зоровий контакт та висловлюйте свою думку чітко і лаконічно. Не припустимо хаотично розмахувати руками або занадто активно жестикулювати перед обличчям людини з вадами слуху задля привернення уваги. Поводьтеся акуратно і чемно, уникаючи ситуації раптового переляку. Якщо вас просять кількаразово повторити щось, не нервуйте, спробуйте перефразувати сказане раніше. Не загороджуйте своє обличчя руками, волоссям чи якими-небудь предметами – це заважатиме комунікації.
Якщо в усній взаємодії існують труднощі, запитайте, чи не буде простіше підтримувати зв’язок у переписці. Повідомлення мають бути простими і лаконічними.
І головне: не ігноруйте людей з інвалідністю, бо вони також потребують бути включеними у соціум, ізоляція є досить важким випробуванням.
(На матеріалах Державного центру зайнятості)
