РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
Агресія – індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди, або навіть на знищення іншої людини чи групи.
Агресивність супроводжують:
✔ неадекватне самооцінювання (занижене або завищене),
✔ неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка;
✔ підвищена емоційна напруженість і тривожність;
✔ різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сімʼї, про ставлення до них однолітків,
✔ низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо.
Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб: задоволення потреб у спілкуванні; самовираження та самоствердження; реагування на неблагополучну обстановку в сімʼї та на жорстоке ставлення з боку батьків; досягнення значущої мети. Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом. Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії.
Отже, батькам слід пам’ятати:
1. Будьте уважними до потреб дитини.
2. Демонструйте модель неагресивної поведінки.
3. Будьте послідовним у покараннях дитини. Карайте лише за конкретні вчинки. Покарання в жодному разі не повинні принижувати дитину. Не застосовуйте фізичного покарання чи покарання працею.
4. Навчайте дитину загальноприйнятним способам вираження гніву.
5. Давайте дитині можливість виявити гнів безпосередньо після фрустраційної події.
6. Вчіть дитину брати відповідальність на себе.
7. Якщо дитина запальна і войовнича, то до такого підлітка слід бути уважним, роз’яснювати наслідки його поведінки, щоб він учився регулювати свої стосунки з іншими людьми.
8. Обмежуйте, а краще уникайте перегляду дитиною контенту зі сценами насильства, жорстокості.
9. Організовуйте дозвілля дитини конкретними справами, щоб енергія йшла на мирні цілі.
Доброзичливість і теплі стосунки, постійне спілкування та вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила – усе це допоможе запобігти агресивності.
Намагайтеся звертати увагу не тільки на негативні, а й позитивні сторони вашої дитини. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують дитину. Подумайте, а чи добре самим нам жилося в умовах постійного бомбування критикою з боку найближчої людини? Чи не чекали б ми від неї добрих слів, не сумували б за ними? Спробуйте зрозуміти свою дитину та її почуття. Це не означає, що ви маєте виправдовувати її вчинки. Адже, коли ми розуміємо поведінку нашої дитини, ми здатні діяти розумніше, отже, маємо більше шансів на те, що обрана нами стратегія спрацює.
