МЕТОДИЧНИЙ ДАЙДЖЕСТ: ЯК ГОВОРИТИ ПРО СУЧАСНУ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКУ ВІЙНУ У ШКОЛІ
Говорити з учнівством під час освітнього процесу про війну сьогодні можна і потрібно. Під час загальноосвітніх уроків, уроків стійкості, боротьби та перемог, на виховних годинах, годинах спілкування, класних годинах, уроках громадянської та історичної, мовно-літературної освітніх галузей тощо. Незалежно від форми реалізації освітнього процесу, головною метою такої роботи є сформувати тверду громадянську позицію в учнів і учениць, навчити розрізняти факти і фейки, не піддаватися маніпуляціям і ворожій пропаганді.
Змістовними векторами для обговорення у середній та старшій школі можуть бути, наприклад:
-
Ключові факти і фейки про російсько-українську війну.
-
Російські маніпуляції. Історичні факти на противагу.
-
Війни та суспільство загалом. Причини воєн. Що робить Україна, щоб мінімізувати ризики виникнення воєн.
-
Перемоги України в сучасній війні. Незламний дух українців і українок.
-
Народна війна. Персоніфікація війни.
-
Інформація про власну безпеку. Що робити, якщо ... Навчання безпечної поведінки (у т.ч. за допомогою ігор).
-
Розповіді реальних історій сучасних героїв і героїнь – захисників України, волонтерів і волонтерок, цивільних українців і українок.
-
Спільні зусилля українських по духу людей, взаємодопомога та єднання, що наближає нас до перемоги.
Сучасні війни тривають не тільки на полі бою та на лінії зіткнення. Росія поширює свою пропаганду про війну проти України і в українському суспільстві, і в усьому світі. Тому потрібно дбати про нашу інформаційну безпеку і навчати дітей і молодь бути стійкими до викликів. Ми не маємо уподібнюватися до ворогів, які написали короткі прості гасла й постійно їх повторюють. Створення пропаганди для власного суспільства та світу – шлях обмежений і безперспективний, а ще й небезпечний, що може бути на руку ворогу.
В інформаційній війні необхідно розвивати в учнів і учениць навички медійної грамотності: дотримуватися інформаційної гігієни, перевіряти факти й джерела інформації, формувати критичне мислення тощо. Розвиток медіаграмотності, наскрізної навички Нової української школи, – важлива і практично необхідна складова сучасного повсякденного життя.
Нині ми всі перебуваємо безпосередньо в центрі історичних подій, тому говорити про російсько-українську війну складно. Потік різноманітної інформації огортає нас щохвилини, новини впливають на наш стан, змогу та бажання працювати або вчитися. Однак ми не можемо оминути цієї розмови в школі: ні між колегами, ні з батьками або учнями й ученицями. Потрібно знаходити час і місце в закладі освіти для обговорення й рефлексії нашої теперішньої реальності, взаємопідтримки в цих складних обставинах.
Звісно, що не існує чітких алгоритмів, як потрібно говорити про війну. Зважаючи на варіативність ситуацій у класі, школі та громаді, стиль спілкування має бути гнучкий і вимагає плюралізму в сприйнятті та викладі, однак він не має суперечити принципу україноцентричності та утвердженню ідеї захисту України.
Найважливіші – особисті історії, адже Державу, Перемогу й Цінності творять люди. Комунікація за допомогою особистих історій ефективніше залучає учнів і учениць, акцентує на важливості їхнього досвіду. Ми відстоюємо цінності в цій війні, тому розмова про важливе має спонукати учнівство до побудови власної системи цінностей. Неможливо встановити переліку цінностей, короткого списку гасел чи необхідних тез історичного викладу. Адже школярі не споживачі, а співтворці життя, свідки й подекуди учасники подій. Мати свій погляд та ідентичність, власне ставлення до подій довкола, спробувати критично оцінювати – це те, на що варто звертати їх увагу.
(На матеріалах Міністерства освіти і науки України)
