МЕДІАГРАМОТНІСТЬ – ВАЖЛИВА КОМПЕТЕНЦІЯ СУЧАСНОЇ ОСВІЧЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ
Сучасний етап розвитку суспільства характеризується різким посиленням інформаційної насиченості та інформаційної взаємодії, що є результатом процесів глобалізації і розвитку інформаційних і комунікаційних технологій. Дослідження змін, що відбуваються в інформаційних процесах показують, що інформаційна революція залишилася в минулому, і суспільство вступило в нову інформаційну еру. У новому глобальному інформаційному суспільстві реалізація життєвих цілей і проектів залежить від ступеня включеності людини в інформаційний простір. У цих умовах перед системою освіти виникають нові проблеми, пов’язані з формуванням компетенцій, що забезпечуватимуть адаптацію людей до нових умов життєдіяльності. Однією з таких компетенцій є медіаграмотність, яку можна визначити як здатність адекватно взаємодіяти з потоками медіаінформації: здійснювати пошук, аналізувати, критично оцінювати і створювати медіатексти за допомогою різних засобів масової інформації та комунікації, у всіх різноманітних їх формах. Наразі медіаграмотність визначають як ключову компетенцію в структурі професійної компетентності сучасного фахівця.
Однією зі складових медіаграмотності є навички визначення фейкової інформації, що подається в мас-медіа (особливо Internet-джерелах), відрізняння фейкових новин від достовірних.
Фейки бувають невинними. Їх створюють заради популярності та збільшення кількості підписників. Часом таким займаються онлайн-ЗМІ: заради більшої кількості кліків, а отже, грошей від реклами. Пам’ятайте! Може виявитися, що сторінка, на яку ви підписалися завдяки фейку, почала просувати якогось політика або товар. Ви завжди можете від неї відписатися.
Інколи фейки пов’язані з життям (чи смертю) відомих людей. Відомі також фейки політичної (протидержавної) пропаганди. Фейки здатні змінювати життя цілих країн, можуть призвести до справжньої ворожнечі та людських смертей.
Опитування: вони бувають різні, але не варто думати, що на всі опитування можна посилатися. Пам’ятайте! Якщо хтось посилається на наукове дослідження, це ще не означає, що воно правдиве.
Як же відрізнити фейк від правди? Ось основні прості правил, які можна використовувати для перевірки будь-якої інформації:
1. Джерело інформації. Дізнайтеся, звідки пішла інформація. Визначте, яке видання першим про це написало. Якщо перед вами сумнівна новина або стаття, спробуйте перевірити інформацію у великих інформаційних агенціях або виданнях. До великих інформагентств в Україні належать: Інтерфакс, УНІАН, Укрінформ, Українські новини. Також новини публікують великі онлайн-видання: Українська правда, Ліга.net, Новое время, ТСН та ін.. Якщо ж ідеться про новину, написану на основі анонімних джерел, перевірити цю інформацію буде важко. Тому краще її не поширювати та не сприймати як достовірну, допоки інформація не підтвердиться з офіційних джерел.
2. Емоційна мова та лексика. Це правило стосується заголовку, тексту новини або посту. Якщо лексика емоційна, викликає обурення або, навпаки, позитив – дуже ймовірно, що перед вами фейк! Відповідно до стандартів журналістики, заголовки та статті мають бути нейтральними та подавати сухі факти. Що більше емоцій викликає заголовок або текст, то більша ймовірність, що вам намагаються нав’язати недостовірну інформацію. Думки в журналістських матеріалах можуть давати тільки експерти. Журналіст може висловити власну думку лише в авторській колонці, але не в статті, навіть якщо вона аналітична. Завдання журналіста – показати факти та ситуацію з усіх можливих сторін, дозволити читачу самостійно зробити висновки. Приклади емоційних фраз: сумновідомий, одіозний, так званий, викликає сумніви тощо. А ще – фрази, виділені капслоком: ШОК! СЕНСАЦІЯ! НАЙБІЛЬША ПРАВДА, ВАШЕ ЖИТТЯ ЗМІНИТЬСЯ, КОЛИ ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ ЦЕ! Зверніть увагу на словосполучення «Експерти вважають». Якщо журналіст спілкувався з експертами, то обов’язково наведе їхні цитати та імена.
3. Авторство. Якщо ви бачите ім’я журналіста під публікацією, то можна спробувати знайти його профілі у Фейсбук чи Твіттер. Більшість журналістів має акаунти в соціальних медіа. Також можна дізнатися, чи отримував він/вона журналістські нагороди, знайти попередні статті цього автора. Якщо стаття підписана як admin, неіснуючим ім’ям, або взагалі не підписана, найімовірніше, ви читаєте фейк або замовну статтю.
4. Дата публікації. Часто під виглядом новини нам подають «старини» – новини, які були актуальними багато років тому. І можливо навіть в іншій країні.
5. Наявність фактів, даних та думок. Гарна журналістська стаття має містити дані та факти. Там майже не повинно бути авторської думки.
Два головних правила «інформаційної гігієни»:
1) не лайкайте, якщо не прочитали матеріал;
2) не поширюйте сумнівну інформацію.
Чому люди довіряють фейкам? У 1977 році група вчених з університетів Темпл та Вілланова виявили, що люди схильні ідентифікувати інформацію як правдиву, якщо вже чули її кілька разів. Це явище назвали ефектом ілюзії правди або ефектом повторення. Вчені виявили, що завдяки ефекту повторення, неправдиві новини продовжують поширюватися, навіть якщо саме твердження малоймовірне. Більше того, інформація поширюється і після спростування. Чим більше інформаційного шуму створюється, тим вища ймовірність, що люди в це повірять.
Зазвичай, багато фейкової інформації поширюють невідомі онлайн-видання. Що робити, якщо ви натрапили на підозрілий сайт:
1. Перевірте Internet-адресу. Фейкові новини часто розповсюджують маленькі Internet-ресурси, за якими стоїть невідомо хто. Якщо ви натрапили на новину з невідомого сайту і готові в неї повірити, почніть з назви та адреси ресурсу. Якщо назва схожа на назву відомого видання, можливо, це медіа створене саме для його дискредитації. А також – щоб ввести в оману людей, які неуважно читають. Адже коли назва та дизайн схожі, можна й не помітити, що це інший ресурс. Але в Україні, навіть якщо медіа читає багато людей, це не означає, що воно публікує достовірну інформацію та якісно працює. До того ж, багато ЗМІ купує трафік – тобто насправді в них не так багато читачів. Є сенс перевірити власника домену. Це можна зробити на таких ресурсах: https://who.is/; http://whois.domaintools.com/; https://whois.net/; https://www.netim.com/domain-name/whois-search.html; https://www.name.com/whois-lookup; http://www.register.com/whois.rcmx; https://mxtoolbox.com/whois.aspx. Потрібно скопіювати адресу сайту та вставити її у відповідне вікно. Ви отримаєте інформацію у вигляді таблиці. Там можна подивитися, де був зареєстрований сайт, коли, ким, і навіть де куплений.
2. Дізнайтеся, як давно працює сайт. З точки зору якості контенту, краще, якщо медіа працює багато років, а не кілька місяців. Цю інформацію можна знайти під час перевірки домену. Втім, бувають нові медіа, яким можна довіряти. У цьому випадку важливу роль відіграють редактори та журналісти видання. Якщо вони давно працюють на цьому ринку і мають гарну репутацію, то найімовірніше, будуть відповідально ставитися і до якості нового медіа.
3. Визначте, що можна дізнатися про власників сайту. Наприклад, чи є розділ «Про нас» і скільки там інформації. Краще, якщо там є відомості про засновників, тих, хто працює на сайті, теми видання.
Це базова технічна перевірка. Якщо ви впевнені, що сайту можна довіряти, за матеріалом стоїть конкретна людина, а написана інформація пройшла хоча б базовий фактчек, можна поділитися нею з друзями та колегами.
Технології змінюють світ, а саме те, як ми спілкуємося та сприймаємо навколишнє середовище. Думайте критично, щоб не стати жертвою або джерелом неправдивих новин!
