Новини

ДЮСШ-1-Кривбас Кривий Ріг – УФК-Олімпік-2002 – 0:9 (0:3)

Голи: Микита Гранкін, 9; Микита Гаврик, 21, 28, 68, 70; Гіоргі Кігурадзе, 46, 57; Денис Нагнойний, 63-пен.; Кирило Логвіненко, 78.

Склад: Середнюк (Муравйов, 46), Осмоловський, Скромінський, Д. Нагнойний, Новіков (Полянський, 50), Гранкін, Савенко, Гаврик, Мухаматгалєєв (Туппол, 66), Пісоцький (Кігурадзе, 44), Сивоконь (Логвіненко, 58).

Харківська команда здобула те, чого від неї очікували. Проти явного аутсайдера змагань вона виграла без над зусиль, причому встановила особистий рекорд рахунку під час участі у Чемпіонаті ДЮФЛУ. Ще до перерви гості провели три м’ячі у сітку воріт господарів, а другий тайм подарував удвічі більше голів. До того ж власні ворота було збережено на замку, хоча ближче до завершення матчу Олег Муравйов без роботи не простоював. Щодо здобутків попереду, то чотири м’ячі записав на свій рахунок Микита Гаврик, додавши до них два расисти, а два – Гіоргі Кігурадзе, не зупинившись на цьому він заробив ще й пенальті. Його реалізував Денис Нагнойний, а ще по разу своє прізвище до протоколу записали Микита Гранкін (він провів переможний перший м’яч у зустрічі), а також Кирило Логвіненко.

ДЮСШ-1-Кривбас Кривий Ріг – УФК-Олімпік-2003 – 3:0 (1:0)

Голи: ???, 6; ???, 58; ???, 77.

Склад: Гончар, Жилін, Шишко, Кузьменко, Нєіло, Несов, О. Нагнойний (Омельченко, 41; Короткий, 59), Левченко, Онищенко (Ганько, 65), Федоров (Бец, 79), Неледва.

Без чотирьох дискваліфікованих та захворілого Максима Поволоцького зіграти у звичний футбол нашим хлопцям не вдалось. До цього додались важка дорога, потужний супротивник та швидкий гол від господарів. За мінімального відставання «Олімпік» по разу до та після перерви був позбавлений чистих виходів сам на сам Владислава Онищенка та Ігоря Неледва, коли у справу втручались місцеві лайнсмени. Також дві реальні нагоди відігратись не реалізували Євген Федоров та той таки Ігор Неледва. Згодом «Кривбас» забив вдруге, чим зняв градус напруги, а за кілька хвилин до фінального свистка господарі досягли великого рахунку.

УФК-Олімпік-2004 – Азовсталь Маріуполь – 2:1 (2:0)

Голи: Данило Товт, 2; Валерій Ольховик, 22 – ???, 58-пен.

Склад: Мігов, Побіяха, Ольховик, Черкашин (Іванюк, 51), Полтавець, Шпірний, Даленчук, Д. Овсянніков (Земляков, 63), Товт, Подколзін, Ракитянський.

Рахунок на корись наших гравців ідентичний до попереднього домашнього матчу, проте обставини досягнення зовсім інші. Зокрема, грав «Олімпік» проти одного з лідерів, який зазнав лише третьої поразки у сезоні. По-друге, сценарій також відрізнявся, адже тепер господарі одразу взялися за справу і у середині першої 35-хвилинки були попереду 2:0. Атака, розпочата Іллею Міговим та продовжена Данилом Ракитянським, мала ідеальне завершення від Данила Товта. А за 20 хвилин розіграш кутового призвів до голу Валерія Ольховика з меж воротарського майданчика. Мабуть, без нервів гра і завершилася б, аби не невідомо за що призначений пенальті за 12 хвилин до завершення гри. Втім, і мінімального рахунку вистачило для здобуття важливих та справедливих 3-х очок для «Олімпіка»-УФК-2004.

УФК-Олімпік-2005 – Азовсталь Маріуполь – 4:0 (1:0)

Голи: Тимур Царьков, 13, 38; Єгор Скоріно, 68; Єгор Тупік, 70+3.

Склад: Помазан, Скоріно, Тупік, Шевчук, Єпіфанцев, Шостацький, Паршин, Костенко, Донченко, Мусієнко, Царьков. На заміну виходили: Гладковський, Світличний, Чайка, Спиридонов.

8-класники училища навесні не знають поразок. Зустріч з більш рейтинговим опонентом було завершено на власну користь з великим рахунком. До речі, це лише третя звитяга команди 2005 р.н., однак всі вони здобуті більш ніж переконливо із загальною різницею 12:1. Шкода, що поки що виграшів не так багато. А забійником колективу вкотре став Тимур Царьков. Він поклав початок успіху, використавши довгу передачу Єгора Тупіка. А вже у другій половині він збільшив перевагу, тепер скориставшись пасом Ярослава Єпіфанцева. Таким чином, у нашого форварда вже 9 забитих м’ячів і одне з чільних місць у суперечці бомбардирів. Наостанок відзначились два захисники, які активно неодноразово йшли до чужих воріт. Єгор Скоріно закинув шкіряну кулю у дальню дев’ятку, а Єгор Тупік довів, що знає, за чим приходить на подачі кутових (цього разу йому асистував Савелій Шевчук).