Новини

Оригінал статті можна прочитати за посиланням: https://epl.delfi.ee/artikkel/120154658/epl-ukrainas-laste-ellujaamine-on-praegune-olumpiavoit-harkivi-spordikoolis-treenitakse-vene-runnakute-kiuste-edasi?fbclid=IwAR0tWSmqT8sLiIwF2Pom58FFCizhVvHV7TyxM0UHTJVEJuiAcwxY4M6jamg

Переклад українською:

EPL В УКРАЇНІ | Дитяче виживання - це нинішня Олімпіада.

Харківський фаховий спортивний коледж – одна з найбільших спортивних шкіл України, яка готує спортсменів до збірної України. У школі навчається 400 учнів з 11 – 12 років до закінчення середньої школи (7-11 класи). Хол школи завішаний фотографіями випускників коледжу, чемпіонів та призерів Олімпіад, Чемпіонів Світу та Європи. Однією з найвідоміших з них є Яна Клочкова, яка завоювала п'ять олімпійських медалей, чотири з яких золоті. Її називають золотою рибкою України. Це українська спортсменка, яка завоювала найбільше золотих олімпійських медалей.

На початку повномасштабної агресії росії в лютому 2022 року російські підрозділи підійшли впритул до школи і за кілька сотень метрів від неї відбувся перестріл. На стінах будівлі школи досі видно сліди від осколків та куль. Футбольне поле зі штучною травою постраждало від кількох влучень мін. На щастя, більша частина снарядів зачепила вищий житловий будинок біля школи, тому шкільний комплекс обійшовся лише невеликими подряпинами та розбитими шибками.

Великий басейн Олімпійського спортивного комплексу «Акварена» у Харкові, де тренувалися студенти спортивного коледжу, одразу на початку вторгненняу нього влучили трьома ракетами і став непридатним для тренувань. Потужний басейн зі стометровими доріжками для плавання та великою вежею для стрибків сьогодні стоїть пусткою, оскільки вибухами пошкоджено водопровід та несучі конструкції будівлі, а їх ремонт потребує часу. Кольорові поплавці сумно плавають у порожньому басейні, а драбини для басейну з нержавіючої сталі закінчуються посеред порожнечі.

Вирватися з гарячої точки баталій вихованцям допоміг директор спортивного коледжу Ігор Проходько. «Зараз найголовніше — виграти війну», — підкреслює він.

Росіяни, мабуть, припускали, що у спорткомплексі дислокуються українські військові. Проте, на щастя, будівля була абсолютно порожньою, і в результаті ракетного обстрілу розбитим склом постраждали лише кілька людей, які опинилися поруч.

Директор спортивного коледжу Ігор Приходько яскраво описує, як працівники власними силами розчищали уламки та закривали дірки підручними засобами, щоб дощ і волога не пошкодили будівлю: «Зараз найголовніше – виграємо війну, тоді і басейн відремонтуємо, і все інше», – оптимістично налаштований він. Підготовка до цього вже ведеться. «Раніше щомісяця басейн відвідувало до 23 тисяч людей. Це було дуже популярне спортивне місце серед людей».

Ігор Приходько молодець. Він переплив Босфор як особисте випробування. Крім того, його колеги розповідають, як під час наближення російських військ директор особистою машиною евакуював учнів з гуртожитку школи, щоб вивезти їх із зони бойових дій і потягом відправити до Львова. До евакуації дітей залучили й інших працівників школи. Вчителі з ноткою гордості в голосі зазначають, що ніхто з вихованців спортивної школи не загинув і не постраждав.

Виживання дітей - це сьогоднішня олімпійська перемога.

На щастя, спортивний коледж має у своєму розпорядженні один працюючий досі басейн, де тричі на тиждень відбуваються тренування з водного поло та плавання. Всього в групі 25-30 дітей, басейн довжиною 25 метрів заповнений дітьми. Тренування проходять регулярно і всі вмотивовані. У серпневому Чемпіонаті України серед молоді брали участь шість команд з водного поло.

З дев’яти навчальних груп школи з водного поло після початку війни залишилася лише одна.

Є навіть маленька синхроністка, яка поїхала з групи підготовки в Києві до Харкова. Її звуть Каріна і їй 11 років. Карина залишалася в місті весь час, поки російська армія бомбардувала Харків, і повітряні тревоги були щоденними.

Під час тренувань з плавання дітям неодноразово доводилося брати рушник і бігти до бомбосховища в плавках чи купальнику. Вправи та відпочинок дозволені лише за наявності у будівлі укриття.

Влітку 2022 року регулярні тренування були перервані. Вони не були розпочаті знову до листопада.

Багато евакуйованих здобувачів освіти і сьогодні перебувають за кордоном, де продовжують тренування та навчання за дистанційною формою. Вони беруть участь у чемпіонатах Європи та інших титульних змаганнях. Наприклад, футбольна команда окупованого Маріуполя виступає в Українській юнацькій футбольній лізі.

Футбольний тренер Олег Птачик описує один із товариських футбольних матчів, які відбулися наприкінці грудня на відкритому повітрі. Гра була приблизно в середині, коли російські ракети влучили в цей район. Пролунали сирени повітряної тривоги та вибухи, і всі лягли на поле зі штучною травою чекати закінчення атаки. Лежачи на крижаному полі, діти обговорювали, чи були це так звані вхідні чи вихідні постріли та з якої зброї веде вогонь українська ППО. Після перерви гра продовжилася, як ні в чому не бувало.

Директор Харківського спортивного коледжу Ігор наголошує, що на відміну від українських дітей, російській молоді під час тренувань та ігор не доводиться бігати до укриттів.

«Це ненормально, що 11-12-річні діти повинні обговорювати, чи хочуть вони бути вбитими з «Калібрів», С-300 чи безпілотників-смертників»! — сердито кидається він.

Проте війна, яку розпочала росія, перервала спортивну кар’єру та навчання багатьох молодих українців. Багато хто за кордоном, команди розпорошені, є розрив у часі, який важко компенсувати.

«На тлі всього цього не має бути так, щоб російська збірна брала участь в Олімпійських іграх у Парижі», — каже директор Ігор Приходько. «Російські спортсмени є частиною російської військової пропаганди і тому несуть повну відповідальність за агресію, яка сталася. Їхня участь була б несправедливою і аморальною. Адже російській молоді не доводиться бігати по бомбосховищам, як нашим дітям».

В один день із заняттями з плавання проходять заняття з боротьби та дзюдо.

Маленький борцівський зал у підвалі настільки переповнений дітьми, що суперника навряд чи є де поставити. Бере участь значна кількість дівчат. Все наповнене азартом, а кімнатна температура близько 6 градусів нікого не бентежить. В підвалі немає опалення, але є килимки.

Така ж ситуація і в залі дзюдо (перед вікнами стоять мішки з піском). Вільної площі, як правило, не вистачає. На татамі навіть є молодий чоловік із шинованою рукою, який, за словами тренера, травмувався в останній гонці за титул, але все одно прийшов на тренування. Усі одягнені в належні кімоно, а пояси для дзюдо на квадраті можуть створити ідеальну веселку.

«Ці хлопці та дівчата стануть новими українськими чемпіонами світу та олімпійськими чемпіонами»! — переконаний тренер. «Наші молоді люди безстрашні та сильні, тому що вони подолали труднощі, про які їхні однолітки й не знали. Ми виграємо цю війну, і все буде добре!» – впевнено додає він.

На прощання директор Харківського спортивного коледжу Ігор Приходько просить згадати, що в приміщенні «Акварени» працює центр гуманітарної допомоги. «Росіяни мають звичку ракетами обстрілювати великі громадські будівлі, і ми хочемо, щоб ця інформація була відома всім, що тут не армія — це просто європейці з макаронами, памперсами та гуманітарною допомогою».

Ми можемо це підтвердити. В Олімпійському спорткомплексі «Акварена» в Харкові немає українських військових. Є лише три порожніх басейни і невеликий склад, де зберігаються продукти харчування, одяг і туалетні приналежності. У залі висять зображення олімпійських героїв. Не бомбіть його.