Новини

Для педагогів, на відміну від усіх інших категорій працівників, атестація – це стресогенне явище через специфіку їхньої роботи. Вони болісно сприймають втручання у свою професійну діяльність, особливо оцінювання їхньої праці, – і це легко пояснити. Педагог – професія «влади». Манера владарювати навіть у позитивному сенсі, вести за собою, бути відповідальним є причиною того, що педагог звикає «стояти на постаменті», бути головним, навчати й повчати. Це призводить до вироблення в нього стереотипу, що навчати може лише він і саме він. Тому ситуація, коли навчають і повчають його самого, для педагога подвійно стресова. Атестація перевертає звичну для педагога ситуацію зверхності та домінування «догори дриґом». Отже, нагальне завдання для педагога, який атестується, – сформувати адекватне ставлення до самої процедури атестації, виробити певні навички та форми поведінки у стресових ситуаціях.

Публічна презентація себе як фахівця та свого досвіду роботи є основною частиною процедури атестації. Через своєрідність професії публічний виступ перед атестаційною комісією інколи стає для педагога непереборною перепоною. Аби такого не сталося, а публічний виступ відбувся яскраво, підкреслив професіоналізм педагога, варто проаналізувати процес виступу та розставити у ньому ключові акценти. У такому аналізуванні варто врахувати:

• особистісні аспекти мовця;
• особливості аудиторії та атестаційної комісії;
• регламент виступу.

Розглянемо детальніше:

Особистісні аспекти мовця

Свої напрацювання представляє конкретний педагог – фахівець своєї справи, який має власний унікальний досвід у взаємодії з дітьми, їхніми батьками та колегами. Тож варто зосередитися саме на аспекті неповторності досвіду. Утім невиразне мовлення, тремтіння голосу може нівелювати будь-які унікальні й надзвичайні професійні здобутки педагога. Тож серед основних початкових завдань – сформувати установку на впевнене, чітке й голосне мовлення під час виступу. А сам виступ має бути інформативним і чітко структурованим. До особистісних аспектів належить також налаштованість педагога на процедуру атестації та членів комісії. Завдання на цьому етапі – не сприймати їх негативно. Варто згадати вислів: «Ситуація є такою, якою ми її сприймаємо». Націлюватися необхідно на те, що у будь-якій аудиторії обов’язково є позитивно налаштовані, люди, які з розумінням ставляться до процедури атестування. Дивитися на слухачів слід
доброзичливо – такий вираз обличчя трактуватиметься як дружній і гідний довіри. Не слід втуплювати очі у стелю чи підлогу, треба підтримувати зоровий контакт зі слухачами.

Щоб розповідь була природною та цікавою, варто передавати потрібну інформацію як частину життя. А це, власне, і є частина життя людини – професійного, яке вона проживає разом із дітьми, їхніми батьками, колегами. Не слід боятися додавати особистий аспект: промову, навіть грамотно поставлену й відрепетирувану, та все ж холодну, не сприймають, її слухають, але не чують. Тож педагог сам має вірити в те, що розповідає.

Особливості аудиторії та атестаційної комісії

Найбільший стресор для будь-якої людини – невизначеність ситуації, її невідомість. Тому бажано заздалегідь поцікавитися, де відбуватиметься атестація, хто входить до складу атестаційної комісії, зокрема, чи є серед її членів фахівець відповідного профілю. Розмір аудиторії, у якій відбуватиметься атестація, впливатиме і на вибір місця, з якого педагог звертатиметься до комісії, а також на силу голосу, з якою йому слід говорити. Здебільшого місце для доповідача – педагога, який атестується, – визначено заздалегідь. У певному місці стоїть трибуна чи стілець. Однак, якщо це місце незручне для конкретного педагога, його можна і варто змінити: вийти з-за трибуни і стати поряд з нею або ж перед нею; підійти ближче до проєкційного екрана, якщо виступ супроводжується презентацією; розташуватися ближче чи далі від столу, за яким сидить комісія. Інколи найменші зрушення в усталеній обстановці допомагають людині ввійти в неї і «обернути» ситуацію на свою користь.

Знання про якісний склад атестаційної комісії також допомагає адекватно вносити зміни у виступ. Якщо у складі комісії переважають чиновники, то їх більше цікавлять формальні здобутки педагога, результати його діяльності. Натомість колегу – учителя, який входить до складу комісії, цікавитимуть конкретні деталі з досвіду роботи.

Регламент виступу

Зазвичай регламент виступу чітко визначений, проте поцікавитися про нього слід заздалегідь і відповідно до цього планувати виступ. Зазвичай в один день атестуються одразу кілька педагогів, тому варто дізнатися черговість виступів. Якщо педагог виступатиме одним із перших, слід бути готовим до великої кількості запитань. Натомість, якщо його виступ один з останніх, – варто врахувати певну стомленість членів комісії та бути готовим скоротити свій виступ.

Таким чином, детальний аналіз допоможе педагогу уявити себе, свій виступ, той простір, у якому він виступатиме, і слухачів як своєрідне цілісне явище, а отже, усвідомити і прийняти як звичне і зрозуміле. Це знизить тривожність і хвилювання перед відповідальною подією. Уже під час атестації такий аналіз дасть змогу педагогу вільно орієнтуватися у процесі виступу, корегуючи його зміст, структуру й тривалість відповідно до ситуації.