3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю. Як правильно спілкуватися з людьми з інвалідністю?
Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає день людей з інвалідністю. Поруч з нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Інвалідність може бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій тощо.
Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок проявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю. Але такі люди не називають себе інвалідами, вони не вимагають до себе жалю, для них важливе лише елементарне – можливість жити, бути в суспільстві, самореалізуватися.
Підказки щодо коректного спілкування з дорослими та дітьми з інвалідністю, а також їхніми батьками:
Найперше, що варто памʼятати щодо йменування – принцип «людина передусім». Що він означає?
У звертанні, написанні, спілкуванні першим має бути слово «людина». Наприклад:
-
«людина / дитина з інвалідністю» (НЕ «інвалід»!);
-
«людина / дитина з синдромом Дауна» (НЕ «даун»!);
-
«людина / дитина з аутизмом» (НЕ «аутист»!);
-
«людина / дитина, що пересувається у кріслі колісному» (НЕ «колясочник»!).
Крім того, принцип «людина перед усім» підкреслює, що інвалідність не визначає людину. Перш за все, перед вами не діагноз, а людина із різноманіттям інтересів, вподобань, власним характером.
«Людина з особливими потребами», «людина з обмеженими можливостями» донедавна вважалися прийнятними іменуваннями, тому ці терміни ще досить часто зустрічаються у комунікаціях. Проте, розуміння інвалідності і відображення його у мові змінюється і прогресує, тому краще відмовитися від цих слів на користь більш толерантному визначенню.
Не використовуйте зменшувально-пестливі форми та алегорії, на кшталт «аутятко», «сонячна дитина» – вони принижують гідність людини. Навіть якщо ви самі є людиною або матірʼю / батьком дитини з інвалідністю – користуйтеся принципом «людина передусім», адже і дитина, і оточення відзеркалюють ваше шанобливе ставлення.
Належна комунікація, тобто етика спілкування, край важлива під час спілкування з особами з інвалідністю:
-
З питань, що стосуються людини з інвалідністю, важливо завжди пам’ятати, що потрібно звертатись безпосередньо до цієї людини, а не до супроводжуючої її особи.
-
Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку, намагайтеся розташуватися так, щоб її та ваші очі були на одному рівні, тоді вам буде простіше вести розмову.
-
Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтеся пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей.
-
Розмовляючи з людиною, що не чує, або має обмежений слух, дивіться їй прямо у вічі і говоріть чітко. Деякі люди читають по губах. Намагайтеся стояти так, щоб вас та ваші уста було добре видно та щоб вам нічого не заважало. Не закривайте вашого обличчя й рота. Знайте, що яскраве сонячне світло чи тінь можуть заважати сприйняттю, ускладнити читання по губах. Говоріть чітко своїм звичайним голосом та зі своєю звичайною швидкістю, крім випадків, коли особа попросить вас говорити голосніше чи повільніше. Використовуйте чіткі, коротші речення. Якщо особа з інвалідністю не зрозуміла Вас, не бійтесь повторити щойно сказане Вами або спробуйте перефразувати речення.
НАЙГОЛОВНІШЕ: не стороніться людей з інвалідністю! Якщо ви готові вести себе з ними з повагою і розумінням, вони не образяться, якщо ви помилитеся!
